Якщо говорити про стратегію взаємодії митниці та бізнесу, то стає абсолютно очевидним, що в нашій країні ця стратегія будується на «презумпції недовіри». Частка нелегального ринку продовжує залишатися значною і, більш того, відомої митним органам (читай узгодженої). А імпортер, який ввозить «в білу», схильний до всіх непередбачених ризиків, які тільки можуть трапитися на митниці.

Найбільш болючий ризик - це затримка вантажу. Безумовно, це дієвий, але, в наших реаліях, не справедливий інструмент, оскільки зза «презумпції недовіри» страждає звичайний легальний імпортер, зриваються поставки, утворюються колосальні втрати держбюджету, недоотримує економіка в цілому. А в сьогоднішньому стані економічної стагнації це недозволена розкіш. І тому, якщо не можна побороти контрабанду за один день, слід зробити цю боротьбу такою, що не б`є по сумлінним імпортерам які наповнюють бюджет.

Палітра імпорту

На сьогоднішній день є три категорії імпорту, так звані «чорний», «сірий» та «білий». «Чорний» - це відверта контрабанда, коли в роздріб або в подальший бізнес йде продукт, який не має початкової ціни входу. Тобто це товар, який перетнув кордон в контейнері під кодом іншого товару, значно дешевшого (я то кажуть «під капцями») і не відповідає тому, що задекларовано. Або ж перенесено через кордон так званими «несунами». Українським законодавством дозволено ввозити для особистого користування партію товару вартістю до 500 EUR і вагою до 50 кг, і це стало золотим дном для контрабандистів. Завозяться навіть величезні партії товару, коли цілі контейнери оформляються на 30 осіб - підставних фізосіб і, таким чином, формально не порушуючи норми закону товар надходить на ринок. Найпоширеніший товар - мобільні телефони, дрібна електроніка. Яскравий приклад з iPhone 7, який ще не був сертифікований у нас в країні, а вже був у продажу. Нелегальні імпортери iPhone не платять 20% ПДВ при ввезенні товару, тому при вартості продукту в середньому в 20 тис. Гривень можуть здешевити телефон приблизно на 4 тис. гривень, щодо офіційних продавців.

«Сірі» і «чорні» схеми йдуть в обхід більшості правил митного оформлення товарів і засновані на корупції в митних органах. Таким чином, виходить, коли митниці необхідно виконувати свої завдання - плани з підйому ціни, по виконанню наповнення, вона включає «презумпцію недовіри» і виконує ці плани за рахунок легальних імпортерів.

Зсув в сторону довіри

Легальні імпортери багатьох галузей давно вже «б`ють на сполох». Наприклад, ситуація на ринку електроніки і зовсім патова і, якщо нічого не зміниться, багатьом з великих постачальників доведеться або збанкрутувати, або піти «в тінь». Пропозиції учасників ринку про те, як обмежити потік незаконного імпорту, звучать на різних заходах, в пресі, але для їх реалізації потрібна політична воля представників влади, оскільки від них залежить боротьба з контрабандою і корупцією.

В першу чергу, необхідно переглянути норми закону, зміститися з недовіри в сторону довіри, оскільки ми в кінцевому підсумку «душимо» легального імпортера, і задушимо таки, якщо нічого не змінювати. Тобто провести якусь дерегуляцію процедур на митниці. На мій погляд, перше, що необхідно зробити - обмежити термін перевірки вантажу. День простояв контейнер на митниці, будьте люб`язні, віддайте його. Донараховано, не донараховано - віддайте, далі зробити вже пост аудит. До речі сказати, на думку багатьох експертів, одним з найбільш дієвих важелів контролю і протидії «сірому» і «чорному» імпорту є пост-аудит, який має проводити фіскальна служба. І цей напрямок треба розвивати і посилювати. Принаймні, у випадку з незаконним донарахуванням у легального імпортера є можливість потім піти в суд. Але головне зараз уникнути затримки товару на невизначений час і втрат, пов`язаних з цим.

Ще одне важливе питання стосується цін. Тут треба застосовувати систему сепарації. Для нових компаній-імпортерів робити додатковий контроль, оскільки вона в зоні ризику, не має своєї митної історії. А для компаній, які працюють кілька років, мають позитивну історію, стабільний потік імпортованого товару - стандартна процедура перевірки. Нехай вже далі з їх цінами працюють фіскальні служби, а не митниця.

Шовковий шлях

Ні для кого вже не секрет, що тренд в сторону китайського ринку буде тільки розвиватися і зміцнюватися. І китайська продукція і китайське виробництво безсумнівно заполонять ринки всього світу.

Основна складність імпорту з Китаю в Україну полягає в тому, що часто документи, які необхідно надавати на митниці, у китайського виробника можуть бути просто відсутніми або бути не в тому вигляді, якого вимагають наші стандарти проходження контролю. Особливо це стосується товарів легкої промисловості або товарів, що вимагають додаткової сертифікації.

Основою китайського виробництва є сам товар, основна конкурентна перевага якого - дешевизна. Тому китайський виробник упевнений в його реалізації та його не сильно турбує, як ви будете цей товар імпортувати до себе в країну. Тому і супутня документація має найчастіше номінальний характер і часто не відповідає нашим стандартам. Причому компетентні державні органи Китаю можуть проігнорувати запити іншої країни, скажімо, надати податкові документи, щоб уточнити вартість товару. Це пояснюється тим, що контрабанда та контрафакт були для Китаю основою економіки в період, коли країна розвивалася. Зараз це вже не так, але, «пиляти сук, на якому сидять», китайці, як і раніше, не готові. Дешеве виробництво - їх бізнес, основа їх економіки і вони захищають свої національні інтереси. Тому легальний імпортер китайської продукції на таможні стає заручником ситуації.

Крига зрушила

Якою б слабкою не була б оновлена митниця, все-таки деякі позитивні зрушення в боротьбі з контрабандою є. Спостерігається тенденція переходу з «чорних» схем в «сірі» - це прогрес. Наприклад, коли в одному контейнері товару на $100 тис., втратити груз імпортеру відчутно. Тому, оцінюючи ризики він завозить його не підпільно, а занижує вартість, що, безумовно, в значній мірі сприяє наповнюваності бюджету.

Не дивлячись на це, цифри недоотримань до держбюджету залишаються вражаючими - мова йде про мільярдні втрати. І для того, щоб припинити потік нелегального імпорту або, як мінімум, показати значні результати в боротьбі з ним, необхідна воля влади, оскільки ні для кого не секрет, що ситуація на митниці як і раніше пов`язана з корупційними схемами, що ведуть далеко наверх.

В Україні «чорні» і «сірі» схеми дають колосальну конкурентну перевагу. Підприємці, у яких виходить ці схеми здійснювати, змушені перебувати в цьому порочному колі, щоб вижити. Легальні імпортери з останніх сил існують в цих умовах і є заручниками ситуації, адже працювати «в білу» означає заганяти себе в борги. Не зважаючи на те що правда на їхньому боці, на підтримку держави вони не можуть розраховувати, більше того, «білі» імпортери є головною мішенню пресингу митних, фіскальних та інших служб. Тому робота держави насамперед і в першу чергу повинна бути спрямована на створення умов, які б спонукали відмовитися від «чорних» і «сірих» схем і при цьому, не загнати за межу виживання український бізнес.

Журнал Strategic Business Review

Андрій Власенко, президент Агроіндустріальної Ассоціації України